У перші тижні після монтажу сонячної системи господар заглядає в застосунок по кілька разів на день. Після третього місяця майже перестає. Не через втрату інтересу, а тому, що зрозуміти, як ведеться системі, потребує зусилля, якого ніхто не хоче докладати щодня.
Проблема рідко в обладнанні
Інвертори, батареї й контролери добре роблять свою справу. Складність в іншому: кожен пристрій має свій застосунок, свій вхід і своє уявлення про те, що важливе. Інвертор показує потужність, батарея відсотки, насос стан, термометр градуси. Щоб отримати цілісну картину, треба обійти чотири екрани й скласти її подумки.
Тому питання не в тому, скільки інформації можна показати, а в тому, як мало її достатньо.
Що ми насправді хочемо знати
Якщо чесно, запитань три: скільки я виробляю зараз, скільки витрачаю і чи немає чогось негаразд. Усе решта деталі, до яких доходять лише за потреби.
Добра відповідь на перші два запитання це картина, а не таблиця: сонце, інвертор, дім, мережа й кольорові стрілки, що показують, куди тече енергія. Великі цифри читаються з дивана. Під ними місце графікам: добова енергія по годинах, місячна по днях і потужність за останні 24 години. Вони розповідають день, не вимагаючи читати жодної цифри.
Принцип добре видно на трьох різних інверторах: Deye, Huawei та Sunsynk. Логіка одна: потік угорі, графіки посередині, чотири картки внизу. Від одного виробника до іншого змінюється лише назва пристрою, звичка лишається.
Інвертор це ще не весь дім
Третє запитання, чи немає чогось негаразд, рідко стосується інвертора. Частіше йдеться про те, що навколо нього: чи працює насос, яка температура в бойлері, який тиск у водопроводі, чи відчинені двері технічного приміщення.
Тому розумно додати до тієї самої картини релейні виходи (для освітлення, насосів, бойлерів і контакторів, підключених через відповідне за потужністю обладнання), цифрові входи для станів та аналогові входи для вимірювання температури, тиску, рівня й напруги. Без нового екрана й без нового словника.
Де стоїть екран
Виявляється, місце майже так само важливе, як зміст. Інформацію, яку треба шукати в телефоні, дивляться рідко. Ту, що перед очима, дивляться без зусиль. Тому телевізор у вітальні з керуванням пультом і невеликий планшет на стіні в коридорі чи на кухні працюють краще за найкращий застосунок, захований у третій теці телефона. Приладову панель в авто не відкривають, вона просто є.
Хмара: зручність із компромісами
Більшість застосунків для сонячних систем працюють через сервер виробника. Це зручно, доки не трапиться одне з трьох: зникне інтернет, у сервера будуть негаразди або виробник змінить умови. До того ж дані про те, коли й скільки споживає родина, цілком особисті.
Сучасні інвертори Huawei, Deye та Sunsynk можуть відповідати в локальній мережі. Коли екран спілкується з ними напряму, усе лишається вдома: немає зовнішньої платформи, немає залежності від чужого сервера, а покази не зникають разом зі зв'язком. Інтернет залишається зручністю, а не умовою.
А якщо я далеко?
Це найчастіше заперечення, і воно слушне. Рішення не в тому, щоб відкрити систему в інтернет, а в тому, щоб увійти у власну мережу безпечним шляхом. WireGuard VPN робить саме це: зашифрований тунель додому, без відкритих портів і без посередника. Ззовні ви бачите ту саму картину, що й зсередини, а для зовнішнього світу система й далі не існує. Коли безпека на першому місці, віддалений доступ це доповнення, а не двері.
Хто що бачить
Не кожен член родини повинен мати змогу вимкнути насос. Розумно мати режим «лише спостереження» для дітей і гостей та режим із керуванням для тих, хто несе відповідальність. Картина для всіх, рішення для деяких.
Замість висновку
Хороша система не вимагає уваги, а заслуговує на неї в мить, коли ви на неї дивитеся. Усе описане вище існує не лише на папері: колеги зі specomsys.bg працюють над подібним рішенням для Android-телевізора й настінного планшета, зі своїми контролерами для реле та входів. Воно ще в розробці, але на базовому рівні вже працює. Якщо цікаво, можна запитати через форму контакту: specomsys.bg/contact.html
